Книга є системним науковим історико-етнологічним аналізом особливостей звичаєво-правової культури українців у ХІХ - на початку ХХ ст., комплексним вивченням означеної наукової теми, з широким залученням історичного, етнолінгвістичного, етнографічного, історико-правового матеріалу. На основі використання нового джерельного матеріалу і застосування сучасних методологічних та методичних засад розкриваються питання народної правосвідомості, реконструюється народний юридичний термінологічний словник, аналізуються особливості українського звичаєвого інституту власності, риси українських земельних відносин, історичні форми земельної власності, сімейні звичаї поділу майна і спадкування, "жіноче право", інститут приймацтва, внутрішньосімейні та позасімейні договірно-зобов'язальні, економічні звичаї. Виявлено загальноукраїнські моделі побутування звичаїв та їх локальну специфіку. Територіальні межі дослідження охоплюють усі етнічні території українців. Співвіднесено основні характеристики народно-звичаєвої культури з ментальністю українців.
Книга зайняла 5 місце у номінації "Минувшина" Всеукраїнської рейтингової "Книжка року - 2004", а також була удостоєна премії імені Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2005).
Книга розрахована на істориків, юристів, етнологів, соціологів, студентів гуманітарних факультетів, а також широке коло читачів.